На цій іконі ми бачимо двох первоверховних апотолів Петра і Павла, які тримають в руках, ніби обнімаючи церкву, або воскресшого Ісуса – Месію, що прийшов спасти наші душі. 

Святі апостоли виглядають у преклонному віці, але вони були ровесниками земних років Ісуса. Постійні гоніння, переслідування, страждання за хреста прискорили їхне старіня. Тому Святий Апостол Павло каже, що наша зовнішня людина “увядає”, а наша внутрішня – воскресає, бо ми добровільно страждаємо за Хреста, долучуючись до Його ран. І це для того, щоб Світ побачив, що свічку, яку ми запалили не сховали під лавку, а вона стоїть на свічнику і просвічує дорогу вірним до Хреста. Все це Богові на славу. За це єдине ми ніколи не пожаліємо. Про це Святий Апостол Павло свідчить в 2му листі до Тимотея: 

“Вірне слово: Коли ми з ним померли, то разом з ним будемо й жити.
Коли страждаємо, то з ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й він зречеться нас.
Коли не віруємо, він зостається вірним, бо сам себе зректися не може.” 

(2 Тимотея 2:11-13).